Ірина Білик, ТІК - Тантра

Знову вечір і зорі на небі горять
Місто спить. Лиш у вікнах вогні миготять
І в одному із них ти так само не спиш
З філіжанкою кави на канапі сидиш

Ти далеко від мене між своїх світів
До твого краю весни не знайти мостів
Крикну у ніч а відповість луна
Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла

Я втікав від самоти Я не знав де ти
Я тебе шукав, та не міг знайти
На столі лежать без адрес листи
Замість підпису сльози вияв самоти

Лише ім’я твоє, як музика сумна
Крикну у ніч а відповість луна
Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла

І пізно напевно просити пробачення
Сльози і слова уже не мають значення
Не встигли образи переповісти
Розбіглися по різні сторони міста

Знову вечір і зорі на небі горять
Місто спить Лиш у вікнах вогні миготять
Крикну у ніч а відповість луна
Ла, ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла-ла