Ірина Білик, Кузьма Скрябін - Мовчати

Давай виключим світло і будем мовчати
Про то, що неможна словами сказати
Неможна писати, не можливо зіграти
А тільки мовчати, тихенько мовчати
Давай мовчати про то, що дівчати
Не вміють сховати, не можуть спати
Давай про мене и про тебе мовчаи
Мовчати аж поки не захочем кричати

Місяць впав темно в кімнаті
Як добре, що ти навчилась мовчати
Про то, що ніколи не могла би збрехати
Про то, що ніколи мені не спитати
Ми будем з тобою в ліжку лежати
Лежати як сніг водою зтікати
Ми будемо жадно свої сльози ковтати
А з ними слова яких не сказати